Відродження самобутності Луганська

Війна спровокована Росією на сході України забрала тисячі жертв, майже два мільйони людей були змушені тікати зі своїх домівок; друзі, родичі, колеги вже багато років не бачать один одного. В районі Луганська, де бази проросійських повстанців не такі великі і, з військової точки зору, спокійніші в порівнянні з Донецькою Народною Республікою, співіснує нова столиця вільної від загарбників частини Сходу – промислове селище Сєвєродонецьк, де сидить губернатор, куди перемістилась частина університету, театр і філармонія Луганська. Туди переїхав і відділ, який відповідав за Програму розвитку Організації Об’єднаних Націй.

У будівлі, в якій зараз функціонує Луганський університет, нас зустрів декан факультету бізнесу та управління Руслан Галаш з одним з його учнів Владиславом Конєвим.

Сім’я 25-річного Владислава Конєва живе у Луганську. Як і багато інших, його мати втекла з ним до Києва, але повернулася через рік через те, що не знайшла навіть найпростішої роботи. Там він був змушений протягом року працювати в саду, повідомляє Конєв, а тут, в Сєвєродонецьку, він, нарешті,  зміг не лише навчатися, але й отримувати стипендію. Тобто в еквіваленті близько сорока євро в місяць, плюс дванадцять євро державної допомоги для внутрішньо переміщених осіб.

Але нас цікавило життя саме в Луганську. Чоловіки підтвердили, що науку там було підігнано під російські стандарти, української, місцевої історії Луганська більше не існує. Не вистачає фахівців, особливо вчителів, яких навряд чи здивує заробітна плата приблизно в п’ятдесят євро. Оркестр престижної Луганської філармонії теж був на грані розпуску. Його музиканти мусили працювати волонтерами, обслуговуючи культурні потреби людей на фестивалях, де виступали російські естрадні співаки. Часто відбувалися мітинги, де участь державних службовців була обов’язковою. Деякі жінки підпали під російське православне благочестя. Повстанці відслідковували контакти з “ворогом”; Луганські державні службовці, які реєструвалися в українських готелях, повинні були бути готовими до затримання чи побиття після повернення.

Підтримка дружби між Луганськом та Сєверодонецьком вимагає певних зусиль. В “Народній Республіці” українські веб-сайти заблоковані, в Україні – і російські сайти, а також російські соціальні мережі. По телефону і на Facebook ви говорите тільки про погоду і сім’ю. Особливо засмучує, що деякі українські політики вважають «зрадниками» людей, які залишилися в Луганську або повернулися туди знову. Наприклад, колишній учитель музики з Луганська повинен кожні шість тижнів здійснювати важку подорож через кордон, надавати численні документи і фотографії, щоб отримати свою українську пенсію в розмірі 75 євро.

Конфлікт полягає лише в економічних питаннях

Чоловіки переконані в тому, що російсько-український конфлікт є економічним, в якому олігархи переслідують свої інтереси або в Росії, або в Європі, або Америці. І вони просто граються з цивільними особами, як шаховими фігурами. Олександр запевняє, що Луганськими компаніями володіють ті ж самі люди, з’явились лише нові адміністратори.

Крім того, Луганським пенсіонерам допомагають користуватися своїми українськими правами. На перетині кордону Станиці Луганської посадовці ООН з української сторони розповідають старим людям у черзі, які документи їм потрібні, і як вони можуть відновити втрачені документи. Навіть місцева історія відроджується сучасними засобами, такими як герб Луганської області, наприклад, яка також включає і окуповану частину. Представник ООН представив чудовий календар з чудовими фотографіями вибірок з національними костюмами та визначними пам’ятками з усіх куточків Луганської області.

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *