COVID-19 лютує у світі та Україні вже другий рік. Він періодично мутує, спричиняючи нові дедалі потужніші хвилі пандемії. Хвороба шириться швидко, її перебіг ускладнюється й подовжується, людських жертв більшає. Держави зазнають значних економічних збитків.

Усі країни покладають надію лише на вакцинацію. Адже фахівці твердять, що побороти пандемію можна, якщо щепити понад 70% населення країни. Тоді колективний імунітет протидіятиме хворобі, перерветься ланцюг зараження. Україна вже має приклад цього — Моршин на Львівщині, де вакцинувалося понад 75% населення, і це зупинило поширення COVID-19 у місті. Моршин — ілюстрація дієвості вакцин.

Український уряд має мету, до якої поступово йде, — щепити понад половину дорослого населення до початку 2022 року. Нині загалом в Україні принаймні першу дозу вакцини проти COVID-19 отримали 39,4% громадян. Повністю завершили курс 28%.

Зберігаються високі темпи вакцинації: минулого тижня зроблено понад 1,6 мільйона щеплень. Влада працює, аби ще більше активізувати кампанію імунізації, довести людям, що вакцини дієві й безпечні, переконати захиститися від COVID-19. Але палки в колеса встромляють так звані антивакцинатори.

Хто ж вони такі? Насамперед дезінформатори, які за допомогою фейків про нібито шкоду щеплень проти коронавірусу й різних маніпуляцій, вочевидь, не безплатно, ширять антивакцинаторські настрої у країні. Про це, як і про координаторів дезінформаторів-антивакцинаторів, за якими стирчать вуха Кремля, «УК» писав у номері за 10 листопада цього року в матеріалі «Безумовний факт: вакцинація рятує життя».

Чергове підтвердження цього: днями Служба безпеки України припинила деструктивну діяльність так званого антивакцинаторського угруповання відразу в кількох областях — Львівській, Чернігівській та Миколаївській. За роботою угруповання наглядали з Росії. Зловмисники під антивакцинаторськими гаслами намагалися дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію в державі, закликали до насильницької зміни конституційного ладу.

фото з сайту aussiedlerbote.de

Тобто брешучи про шкоду вакцинації, заперечуючи існування коронавірусу у фейках, які поширює в Україні, північний сусід не лише тішиться смертями невакцинованих українців. Він не полишає спроб змінити долю нашої держави за власними вподобаннями, ігноруючи те, що українці крокують нині в іншому цивілізованому європейському напрямі розвитку.

«У розпорядженні СБУ є беззаперечні докази причетності фігурантів до протиправної діяльності, зокрема переписки, коли зловмисники підшукували зброю та співучасників, які мали захоплювати владу у відповідних регіонах. Потім вони збиралися створити на території України власні територіальні громади із власною міліцією та економікою», — йшлося в повідомленні управління СБУ у Львівській області.

Дезінформатори-антивакцинатори працюють в Україні, на жаль, недарма. Щодня бачимо невтішні цифри про кількість нових хворих на COVID-19, а також тих, чиє життя ця хвороба забрала. Серед них, на жаль, малі діти. Статистика жертв коронавірусу нагадує зведення з війни. Від COVID-19 із початку пандемії померло понад 80 тисяч українців. Днями зафіксовано абсолютний рекорд — 838 летальних випадків за добу.

Попри те що Міністерство охорони здоров’я інформує: жодної смерті від вакцинації проти коронавірусу не було зафіксовано. Попри те що Президент, Кабінет Міністрів, лікарі, експерти постійно повторюють: лише вакцинація рятує життя, 96% госпіталізованих з COVID-19 — невакциновані, а в заповнених реанімаціях невакцинованих — 99%. Багато українців не хочуть критично мислити, піддаються впливу дезінформаторів-антивакцинаторів, стають їхніми жертвами і поповнюють армію тих, хто проти щеплень. Вони відмовляються вакцинуватися, ризикуючи власним життям та життям навколишніх. На жаль, у ХХІ столітті з необмеженим доступом до знань уміння оперувати ними дуже обмежене.

А чи можливо прорідити лави цієї армії і як це зробити? Відповіддю на це запитання перейнялися організатори соціологічного дослідження «Вакцинація та громадяни», підсумки якого вважають важливими з огляду на вироблення ефективної державної стратегії популяризації вакцинації серед різних вікових груп. Дослідження провів Український інститут майбутнього (UIF) разом з партнерами.

Підсумки нещодавно презентував доктор соціологічних наук Олександр Шульга. Насамперед він зауважив, що дані якісні, адже збігаються з даними МОЗ щодо щеплень першою та двома дозами вакцини проти коронавірусу.

«Станом на початок листопада (і це важливо) кожен п’ятий респондент хоч і заявив, що не пройшов вакцинацію, стверджує, що сподівається невдовзі це зробити. Тобто в Україні 40% щеплених, 20% — тих, хто збирається це зробити найближчим часом. Є 60% прихильників вакцинації. Проте майже 40% тих, хто не збирається йти до пунктів щеплень.

З огляду на попередні дослідження, проведені у вересні, влітку, навесні, можна говорити про змінні тенденції. До квітня, перед новим витком коронавірусної інфекції, 51% українців не хотіли вакцинуватися. Потім, побачивши переповнені лікарні та реанімації, кризу з киснем, 6% оговталися, і вже 45% опитаних казали, що не хочуть вакцинуватися. Коли COVID-19 відступив, відсоток незгодних знову сягнув 51. Ніби й не було смертей та надмірного навантаження на медиків.

В умовах нинішньої хвилі пандемії таких 40%. Тобто мінус 10%. Але це не означає, що люди прокинулися, дивлячись на статистику смертей. На це вплинули обмеження для невакцинованих, які держава змушена була запроваджувати», — зауважив Олександр Шульга.

Дослідження засвідчило, що найбільше вакцинованих, принаймні однією дозою, серед представників середнього покоління — 45%, 40% — старшого покоління, 36% — молодь до 24 років.

«Такі відмінності корелюють із зафіксованим у дослідженнях упродовж нинішнього року скептичним ставленням молоді до небезпеки коронавірусу та меншим бажанням вакцинуватися, на відміну від старших людей. Тож цій аудиторії слід більше приділяти уваги у межах вакцинальної промокампанії.

У регіональному зрізі заяви респондентів про отримання вакцини доволі схожі в різних областях. Невеликі розбіжності зафіксовано в південних областях, де порівняно менше з іншими стверджують про отримання однієї або двох доз і відповідно більша частка тих, хто не бажає вакцинуватися. На заході вакциновані двома і принаймні першою дозою 38%, у центрі — 42%, на півдні — 34%, сході — 42%, Донбасі — 43%. Розраховують вакцинуватися 15—22% залежно від регіону. Не збираються: захід — 38%, центр — 35%, південь — 40%, схід — 36%, Донбас — 38%», — поінформував фахівець.

Щодо причин відсутності вакцинації, то, за його словами, слід розрізняти громадян, які не вакциновані, але хочуть це зробити, і тих, хто не вакцинований й не збирається в майбутньому.

«Основні причини, з яких громадяни не вакцинувалися раніше, але сподіваються це зробити незабаром: критичне ставлення до вакцинації (21%); брак часу (18%); наявність антитіл (16%); немає потреби вакцинуватися (14% тепер підуть вакцинуватися, щоб поїхати за кордон чи в робочих справах); недоступність вакцин (5%); недовіра до вакцин (13%). Тобто для 21% респондентів, які заявили, що не хотіли вакцинуватися, причиною не була недоступність вакцини, у чому антивакцинатори звинувачували владу», — зауважив Олександр Шульга. Він наголосив, що на зміну рішення про вакцинацію на позитивне впливає не інформаційна кампанія, а жорсткі карантинні обмеження.